Практика Європейського суду з прав людини у податкових спорах ~ U-Tax Blog

понеділок, 26 березня 2012 р.

Практика Європейського суду з прав людини у податкових спорах

Останнім часом нерідкість, коли практика Європейського суду з прав людини застосовується вітчизняними судами для вирішення тих чи інших судових спорів. На сьогодні, така практика визнається самостійним джерелом права і є обов’язковою для застосування судами  (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Не є винятком і податкові спори, де суди теж все частіше і частіше починають застосовувати практику Європейського суду з прав людини.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини в податкових спорах показує, що найчастіше в таких спорах застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів встановлення обов’язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися «на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Найбільш відомою для України є практика застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 Протоколу № 1 стосовно (1) права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними з податкової точки зору постачальниками та (2) «якості» (передбачуваності, однозначності) податкових законів.

Проблемні постачальники

На сьогоднішній день, можна відмітити три основні рішення Європейського суду з прав людини щодо даного питання. Це рішення у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У даних справах місцевими податковими органами було позбавлено платників ПДВ права на податковий кредит/бюджетне відшкодування у зв’язку з виявленням зловживань з боку їхніх постачальників, направлених на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності (1) доказів його залучення до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи (2) доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

«Якість» податкового закону

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 ніхто не може бути позбавлений права власності інакше, як на умовах, передбачених законом.

У розумінні Європейського суду з прав людини закон не визнається законом, якщо він не відповідає вимозі «якості закону». Під якістю закону наразі розуміється його точність і зрозумілість.

Іншими словами, якщо обов’язок сплати податку передбачено законом, що не відповідає умові «якості закону», то сплата такого податку суперечить ст. 1 Протоколу № 1.

У справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та справі Серков проти України (2011 рік, заява 39766/05) Європейський суд з прав людини визнав факт порушення ст. 1 Протоколу № 1 з огляду на недодержання вимоги щодо «якості» податкових законів.

У справі Щокін проти України Європейський суд з прав людини визнав «неякісним» закон, яким визначалася ставка прибуткового податку з громадян, що застосовувалася до доходів, отриманих не за місцем основної роботи. На момент оподаткування відповідних операцій Декрет Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» передбачав застосування до таких доходів фіксованої 20% ставки, а Указ Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» – прогресивної ставки.

Посилаючись на принцип конфлікту інтересів*, закріплений у податковому законодавстві України, суд вказав на необхідність застосування підходу, більш сприятливого для платника податку, тобто застосування фіксованої, а не прогресивної ставки прибуткового податку.

Подібні висновки Європейський суд з прав людини зробив і у справі Серков проти України. У цій справі ним було встановлено відсутність «якості закону» у суперечливих положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині, що стосується необхідності сплати ПДВ платниками єдиного податку-фізичними особами при імпорті товарів на митну територію України.

Замість висновку

Закінчуючи на радісній ноті, необхідно відмітити, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень України не складно знайти приклади застосування адміністративними судами вищевказаної практики Європейського суду з прав людини у найбільш актуальних на даний час категоріях судових спорів. При цьому, що найважливіше, з позитивним для платників податків результатом.

Рішення у справах Інтерсплав проти України та «Булвес» АД проти Болгарії застосовуються у спорах щодо підтвердження права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними платниками ПДВ.

Рішення у справі Щокін проти України застосовується у спорах щодо права платника на врахування у податковому обліку збитків минулих періодів (збитки, що виникли у 2010  році та попередніх податкових періодах).

*- Пункт 4.4.1 чинного на той момент Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

5 коментарів:

  1. Роман,
    Очень интересная статья, большое спасибо. Однако беглый поиск по регистру судебных решений показал, что хотя административные суды и ссылаются на Щокин против Украины, в большинстве своем это ухвалы об оставлении исков без рассмотрения в связи с неуплатой судебного сбора. Интересно, были ли решения в пользу налогоплательщиков позволяющие перенос убытков 2010 года без ограничений, особенно в свете непонятной позиции относительно убытков первого квартала 2011?

    ВідповістиВидалити
  2. Льоша, дуже дякую за оцінку статті та змістовний коментар.

    За наведеними нижче посиланнями позитивні для платників податків рішення судів щодо збитків минулих періодів з цитуванням Щокін проти України:

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/21690710
    http://reyestr.court.gov.ua/Review/20960476
    http://reyestr.court.gov.ua/Review/21693011
    http://reyestr.court.gov.ua/Review/21793751

    ВідповістиВидалити
  3. Роман, дякую за коментар
    Твоя позиція була висвітлена в суді та допомогла виграти справу !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

    з повагою Сергій Салтинський

    ВідповістиВидалити
  4. Від імені молодих юристів, до яких належу і я дуже дякую Вам,що ділитися своїм досвідом....дуже дякую, таке не забувається!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ігорю, дуже дякую за теплі слова. Після таких слів аж з'являється додаткова мотивація щодо роботи над блогом.

      Видалити