суботу, 28 квітня 2012 р.

Порушення кримінальної справи і узгодження податкових зобов’язань

Фото з http://sc.gov.u
На практиці існує позиція, що кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків не може бути порушено до узгодження податкових зобов'язань. Прихильники цієї позиції посилаються на п. 56.22 Податкового кодексу (до вступу в силу кодексу - на п.5.2.6. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Згідно з даними нормами у разі оскарження податкового повідомлення-рішення обвинувачення в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому повідомленні-рішенні до закінчення процедури оскарження, тобто до узгодження податкового зобов'язання.

На мій погляд, позиція більш ніж спірна, особливо враховуючи, що:



1. Відповідно до нововведення Податкового кодексу (п. 58.4) розслідування кримінальної справи має передувати прийняттю податкового повідомлення-рішення, а не навпаки;

2. Встановлена вказаними нормами заборона стосується пред’явлення обвинувачення, а не порушення кримінальної справи;

3. У зазначених вище нормах прямо вказано, що дана заборона не поширюється на випадки, коли обвинувачення в ухиленні від сплати податків базується не лише на рішенні податкового органу, й а доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Практика судів не однозначна. У більшості випадків суди, які розглядають скарги на постанови про порушення кримінальних справ, не поділяють такої позиції. Вони посилаються на те, що зазначена вище заборона стосується пред'явлення обвинувачення, а не порушення кримінальної справи. Класичний приклад - ухвала Вищого спеціалізованого суду України з вирішення цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2012 року у справі ВАТ «Стрийський завод «Металіст»*.

Хоча серед суддів трапляються і «апологети» озвученої позиції, особливо якщо на момент розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи адміністративним судом скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення. Приклад – ухвала Вищого спеціалізованого суду України з вирішення цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2011 року у справі ПП«Бліц-Трейд»**.

четвер, 26 квітня 2012 р.

Псевдонікчемність з висоти орлиного польоту

Фото з http://www.gandex.ru
Уже не один рік податкові органи ведуть активну боротьбу з нікчемними правочинами чи точніше - з правочинами, які на їхню думку, з якою дуже тяжко погодитися тверезомислячим платникам податків,  є нікчемними.

Зазвичай, «поле бою» виглядає наступним чином. Податківці знаходять серед постачальників платника податку проблемних, на їхній погляд, суб’єктів господарювання (відсутні за місцезнаходженнями, перебувають у процесі ліквідації, зареєстровані на підставних осіб, не мають основних засобів, мають невелику кількість працівників тощо). Робиться висновок, що укладення договорів на закупку товарів у таких проблемних постачальників спрямовувалося на отримання неправомірної податкової вигоди (штучного податкового кредиту чи витрат). Відповідні договори визнаються нікчемними. Податківці вважають, що ці договори порушують публічний порядок з огляду на їхню спрямованість на заволодіння майном держави (податковими надходженнями). Як наслідок, платник податків втрачає право на податковий кредит та/чи витрати.

Як правило, такі баталії знаходять своє остаточне вирішення в адміністративних судах. Якщо платнику податків вдається довести реальний характер господарських операцій і свою непоінформованість про допущені постачальниками порушення, у нього є в принципі непогані шанси вийти з «бою» переможцем. Детальніше з практикою вирішення подібних спорів можна ознайомитися у моїх дописах від 15 березня 2012 року, 9 вересня 2011 року і 10 квітня 2011 року.

Проте трапляються прикрі винятки, коли боротьба з «псевдонікчемністю» виходить за рамки адміністративного процесу і платник податків потрапляє під надзвичайно тяжкі «гусениці кримінально-процесуального танку». 

Саме так не пощастило керівникам підприємств ТОВ «ВЛАТА ЛТД та ТОВ «Візаві», яких у 2010 році було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість) за декларування податкового кредиту, сформованого за операціями з проблемними у розмінні податкових органів контрагентами. Вироки постановлено суддею Славутицького міського суду Київської області ОРЛОМ А.С.* Правильність вироків підтверджена у 2011 році Апеляційним судом Київської області**.

Не встановивши безтоварності операцій ТОВ «ВЛАТА ЛТД» та ТОВ «Візаві» з постачальниками, суд обґрунтував вину керівників вказаних підприємств у службовій недбалості приблизно так:  

…підсудний не пересвідчувався у реальному існуванні  підприємств, від імені яких здійснювались поставки, не встановлював особисті зв’язки з їхніми керівниками, не з’ясовував законності походження товару, не вдавався до перевірки достовірності договорів та первинних документів, в т. ч. податкових накладних,  не виїжджав з цією метою до офісів цих підприємств, не встановлював особи і не перевіряв повноважень представників постачальників, з якими мав господарські відносини, маючи для цього необхідну інформацію, досвід роботи, організаційно-технічні можливості, а обмежився лише фактом наявності в останніх неанульованих свідоцтв про реєстрацію їх платниками ПДВ…

На щастя, не можна сказати, що на сьогодні засудження керівників платників податків, які мали відносини з проблемними контрагентами, – це системне явище. Однак, потрібно бути готовими до найгіршого. ОБІЗНАНИЙ - ОТЖЕ ОЗБРОЄНИЙ.

суботу, 14 квітня 2012 р.

Оподаткування операцій за довгостроковими договорами

Під час здійснення проектного фінансування виникає низка питань, які вимагають реагування від податкового юриста. У даній статті розглянемо особливості оподаткування операцій за довгостроковими договорами. 

Проектне фінансування – це завжди будівництво. І навіть, якщо наразі не будівництво транснаціонального газопроводу чи нової електростанції небаченої до того потужності, а скромного торгово-розважального центру на 10 тис. кв. м. в одному з обласних центрів України, без знання порядку оподаткування операцій за довгостроковими договорами не обійтися. 

Треба пам’ятати, що законодавством передбачено особливий порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами (укладені на строк більше одного року). Особливий порядок стосується обох  «важковаговиків» вітчизняної податкової системи - податку на прибуток та ПДВ. 

Спеціальний порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами існував і до прийняття Податкового кодексу. Однак, нинішній порядок кардинально відрізняється від попереднього. Крім відмінностей у технічних моментах розрахунку податків, застосування особливого порядку оподаткування операцій за довгостроковими договорами стало обов’язковим. Тепер платники податку не вправі, а повинні застосовувати особливий порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами. 

Передусім, декілька слів щодо того, на які операції розповсюджується такий особливий порядок оподаткування. Для застосування даного порядку необхідно, щоб відповідним договором (і) передбачалося виробництво товарів, виконання робіт чи надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом і (іі) не передбачалося їхнього поетапного приймання (пп.  137.3 та 187.9 Податкового кодексу).

У «царстві» податку на прибуток особливий порядок зачіпає лише платника податку-виконавця (застосовно до проектного фінансування – підрядника об’єкту будівництва). Операції замовника оподатковуються у загальному порядку.

Особливий порядок оподатковування – ніщо інше як турбота держави про свої податкові надходження під час виконання довгострокових договорів. Якщо б цього порядку не існувало, застосовувався б метод нарахувань і з платника податку-виконавця неможливо було стягнути податок на прибуток до моменту передачі результатів робіт замовнику. Саме з цією подією метод нарахувань пов’язує момент виникнення доходу у платника податку-виконавця (п. 137.1 Податкового кодексу).

Особливий порядок оподаткування – це виняток з методу нарахувань. Платник податку-виконавець робіт за довгостроковим договором повинен нараховувати доходи до передачі результатів робіт замовнику в кожному податковому періоді (кварталі). Доходи нараховуються відповідно до ступеня завершеності робіт, який визначається (і) за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або (іі) за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані. Останній механізм нарахування доходів стосується договорів про надання послуг, а тому навряд чи його можна буде застосувати до операцій з виконання будівельних робіт. 

 Що стосується витрат, то платнику податку-виконавцю надається право враховувати витрати, пов’язані з виконанням робіт за довгостроковим договором,  одночасно з відображенням зазначених вище доходів. 

Після передачі результатів виконаних робіт замовнику виконавець здійснює коригування своїх доходів. Якщо фактично отриманий дохід перевищує суму доходу, попередньо нараховану за наслідками кожного податкового періоду, відповідне перевищення зараховується до доходів звітного періоду. Якщо ж навпаки фактично отриманий дохід є меншим, ніж сума таких попередньо нарахованих доходів,  різниця зараховується у зменшення доходів звітного періоду. 

У «царстві» ПДВ теж суцільні винятки. Особливий порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами виключає застосування до них добре всім відомого правила «першої події». Податкове зобов’язання виконавця/податковий кредит замовника відображаються за датою фактичної передачі результатів робіт за довгостроковим договором. Такий особливий порядок є сприятливим для виконавця, бо дозволяє йому перенести момент виникнення податкових зобов’язань на заключну стадію виконання договору. Однак, якщо мова заходить про замовника, то тут все навпаки. Замовник потрапляє у невигідне становище, позаяк попри сплачені на користь виконавця (підрядника) аванси довгий час не може отримати права на податковий кредит.

Яку мету переслідувала держава, виводячи зі сфери застосування правила «першої події» операції за довгостроковими договорами, - сказати тяжко. Ймовірно, наші «державні мужі» у такий спосіб намагалися захистити державний бюджет від вимог про надання бюджетного відшкодування ПДВ з боку замовників об’єктів будівництва. Якби правило «першої події» діяло, такі замовники мали б змогу заявляти сформований під час будівництва (за рахунок сплачених виконавцю (підряднику) авансів) податковий кредит до бюджетного відшкодування ще в процесі виконання довгострокових договорів. Хоча з нашою системою адміністрування у них шанси отримати бюджетне відшкодування були б мінімальними, держава вирішила зайвий раз перестрахуватися.

Як бачимо, особливий порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами далеко не є тим «благом», до якого слід тягнутися платникам податку. Іноді значно краще виписати договір з контрагентом таким чином, щоб він не міг бути кваліфікований як довгостроковий для податкових цілей (наприклад, передбачити у ньому поетапне прийняття робіт).