Вашій увазі пропонується стаття мого колеги Дмитра Савчука щодо застосування методу нарахувань при оподаткуванні податком на прибуток.
Однією з найбільш очікуваних змін, які привніс розділ ІІІ Податкового кодексу, є новий метод визначення доходів та витрат.
Доходи та витрати будуть визначатися не за правилом «першої події», яке діяло згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – "Закон про прибуток"), а за методом «нарахувань». За цим методом дохід від реалізації товару визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визначено доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Зважаючи на те, що зазначений порядок визнання доходів та витрат співпадає з методологією, визначеною стандартами бухгалтерського обліку, перехід від правила «першої події» до методу «нарахувань» дозволить значно зблизити податковий та бухгалтерський облік. Відмінності, які можуть виникати між податковим та бухгалтерським обліком за методом «нарахувань», відображатимуть так звані, податкові різниці. Вони носять характер економічно обґрунтованих обмежень з боку держави стосовно доходів і витрат підприємства при визначенні об’єкта оподаткування. Крім того, зближення податкового та бухгалтерського обліку сприятиме спрощенню процедури складання декларації з податку на прибуток.
Разом з цим, в умовах зростання дебіторської заборгованості за поставлені товари, перехід до методу «нарахувань» при визначенні доходів може негативно вплинути на ліквідність деяких підприємств.
Наприклад, Закон про прибуток визначав, що у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою збільшення валового доходу є дата отримання коштів або іншої компенсації (касовий метод визначення доходів). Податковий кодекс не передбачає альтернативи методу «нарахувань».
Платники податку, які переважно реалізовують товари (роботи, послуги) бюджетним установам та організаціям, також будуть визначати доходи за методом «нарахувань». Враховуючи те, що бюджетні установи та організації «не мають звички» вчасно розраховуватися за товар, такі платники податку будуть вимушені будуть платити податок з прибутку, якого ще не існує.
Визначення доходів та витрат платника податку на прибуток за методом «нарахувань», загалом, є довгоочікуваною та позитивною новелою податкового законодавства. Але незважаючи на всі переваги цього методу, для деяких платників більш прийнятним був би касовий метод (доходи та витрати визначаються за фактом отримання/витрачання коштів). Наприклад, Податковим кодексом Російської Федерації передбачене право окремих платників податку на прибуток вибрати за власним бажанням касовий метод визначення доходів та витрат.
© Дмитро Савчук, 2011
Немає коментарів:
Дописати коментар