Зміни до Податкового кодексу (ПДВ)

© Роман Блажко

У своєму пості від 29 липня 2011 року я вже згадував про зміни, внесені законом від 7 липня 2011 року № 3609-VI (законопроект № 8217) до Податкового кодексу в частині адміністрування податків. Нижче піде мова про найбільш значимі (на мій погляд) зміни, внесені цим законом щодо ПДВ:

1. Доповнено підстави для добровільної реєстрації платником ПДВ. Платником ПДВ може зареєструватися особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис. гривень;

2. Уточнено підстави для автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Знижено вимоги щодо питомої ваги операцій, до яких застосовується нульова ставка: з 50 до 40% від загального обсягу поставок платника податку, що бажає отримати автоматичне бюджетне відшкодування. Конкретизовано, що при визначенні суми розбіжностей між податковим кредитом платника податку, що претендує на автоматичне бюджетне відшкодування, та податковими зобов'язаннями його контрагентів беруться до уваги три попередні звітні періоди (один квартал).

3. Дещо змінено порядок оформлення податкових накладних. Податкова накладна щодо підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, повинна включати код товару згідно з УКТ ЗЕД (Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльноcті). Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних дозволяється протягом 20 календарних днів, наступних за днем їхньої виписки.

Звертаю увагу, що закон № 3609-VI набрав чинності з 6 серпня 2011 року.

Законопроект № 8217 підписано Президентом

© Роман Блажко

У своїх постах від 22 і 29 липня 2011 року я вже згадував про Законопроект № 8217, яким вноситься велика кількість змін до Податкового кодексу.

1 серпня 2011 року Законопроект № 8217 підписано Президентом. У цілому закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, однак значна кількість його положень набере чинності лише з 1 січня 2012 року.

Закон про судовий збір

© Роман Блажко

Закон України «Про судовий збір» було підписано президентом 28.08.2011. Закон набирає чинності з 01.11.2011.

Законом підвищено розмір державного мита/судового збору, що сплачуватиметься у податкових спорах. У справах про оскарження податкових повідомлень-рішень потрібно буде сплачувати  – 28,23 грн.  (зараз 3,4 грн.), а у спорах про повернення з бюджету грошових коштів (наприклад, бюджетного відшкодування ПДВ)  - 1% від розміру майнових вимог, але не більше 1882 грн. (зараз теж 1% від суми майнових вимог, але не більше 1700 грн.).

Як бачимо, судитися з податковими органами стало дорожче, але не на багато.

Метод нарахувань при оподаткуванні податком на прибуток

Вашій увазі пропонується стаття мого колеги Дмитра Савчука щодо застосування методу нарахувань при оподаткуванні податком на прибуток.

Однією з найбільш очікуваних змін, які привніс розділ ІІІ Податкового кодексу, є новий метод визначення доходів та витрат.

Доходи та витрати будуть визначатися не за правилом «першої події», яке діяло згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – "Закон про прибуток"), а за методом «нарахувань». За цим методом дохід від реалізації товару визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визначено доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що зазначений порядок визнання доходів та витрат співпадає з методологією, визначеною стандартами бухгалтерського обліку, перехід від правила «першої події» до методу «нарахувань» дозволить значно зблизити податковий та бухгалтерський облік. Відмінності, які можуть виникати між податковим та бухгалтерським обліком за методом «нарахувань», відображатимуть так звані, податкові різниці. Вони носять характер економічно обґрунтованих обмежень з боку держави стосовно доходів і витрат підприємства при визначенні об’єкта оподаткування. Крім того, зближення податкового та бухгалтерського обліку сприятиме спрощенню процедури складання декларації з податку на прибуток.

Разом з цим, в умовах зростання дебіторської заборгованості за поставлені товари, перехід до методу «нарахувань» при визначенні доходів може негативно вплинути на ліквідність деяких підприємств.

Наприклад, Закон про прибуток визначав, що у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою збільшення валового доходу є дата отримання коштів або іншої компенсації (касовий метод визначення доходів). Податковий кодекс не передбачає альтернативи методу «нарахувань».

Платники податку, які переважно реалізовують товари (роботи, послуги) бюджетним установам та організаціям, також будуть визначати доходи за методом «нарахувань». Враховуючи те, що бюджетні установи та організації «не мають звички» вчасно розраховуватися за товар, такі платники податку будуть вимушені будуть платити податок з прибутку, якого ще не існує. 

Визначення доходів та витрат платника податку на прибуток за методом «нарахувань», загалом, є довгоочікуваною та позитивною новелою податкового законодавства. Але незважаючи на всі переваги цього методу, для деяких платників більш прийнятним був би касовий метод (доходи та витрати визначаються за фактом отримання/витрачання коштів). Наприклад, Податковим кодексом Російської Федерації передбачене право окремих платників податку на прибуток вибрати за власним бажанням касовий метод визначення доходів та витрат.

© Дмитро Савчук, 2011