Оподаткування іноземних доходів фізичних осіб

Був радий виступити на засіданні комітету з питань податкового та митного права Асоціації правників України на тему оподаткування іноземних доходів фізичних осіб. 

Найбільш складним і водночас актуальним у цьому контексті є питання оподаткування доходів вимушених переселенців за кордоном. 

Іноземні держави, як правило, визнають переселенців своїми податковими резидентами. Україна теж не готова відмовлятися від їхніх податкових надходжень і продовжує вважати таких переселенців своїми податковими резидентами. 

Розв'язання цього хитросплетіння лежить у площині конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. При цьому, найменш сприятливою є ситуація, коли переселенець продовжує дистанційно працювати в Україні за трудовим договором.

У цьому випадку існує ризик, що, крім утриманих в Україні зарплатних податків, переселенцю доведеться заплатити іноземний податок на доходи та ще й можливо соціальний внесок у країні його перебування за кордоном. 

ЗАКОНОПРОЄКТ No 1210: ПДФО (ВНУТРІШНЄ ОПОДАТКУВАННЯ)

Продовжую серію публікацій про податкові зміни, передбачені законопроєктом № 1210. 

Цього разу публікація № 2 про зміни у сфері податку з доходів фізичних осіб (внутрішнє оподаткування): 

- Розповсюдження пільгового порядку оподаткування нерухомості на об’єкти незавершеного будівництва (п. 172.1 Податкового кодексу);

- Застосування ставки 18% при продажу третього та подальших транспортних засобів платником податку протягом року (п. 173.2 Податкового кодексу);

При прощенні боргу за іпотечним кредитом базу оподаткування складатиме лише тіло кредиту (п. 164.2.17 Податкового кодексу);

- Збільшення у чотири рази штрафів за неподання та неправильне заповнення форми № 1 ДФ ( ст. 119 Податкового кодексу); 

- Можливість амортизації вантажних автомобілів (неможливість амортизації легкових автомобілів залишається) для ФОП на загальній системі; можливість віднесення ними до витрат звітного періоду лише вартості поточного, а не капітального ремонту як раніше (п. 177.4.6 Податкового кодексу); 

- Ліквідація необхідності подання декларації про майновий стан і доходи у випадках продажу/дарування/обміну майна, при яких податок до бюджету не сплачувався (п. 179.2 Податкового кодексу).

9% ставка ПДФО на дивіденди: глибока ідея чи банальна помилка

Чому це важливо?

Однією з важливих змін, прийнятих у рамках міні-податкової реформи 2017 року, було запровадження 9% ставки податку на доходи фізичних осіб (далі - “ПДФО”) для виплати дивідендів специфічними суб’єктами господарювання. 9% ставка, зокрема, була передбачена для виплат дивідендів, які здійснюються нерезидентами, інститутами спільного інвестування та неплатниками податку на прибуток, у т.ч. платниками єдиного податку.

Чому ця зміна так важлива?

Відповідь доволі проста: застосування 9% може сприяти виведенню частини доходів із тіні.

По-перше, начебто є готовність деяких заможних членів суспільства отримувати легальний дохід від своїх іноземних компаній у формі  дивідендів, якщо їх оподатковуватимуть за ставкою 9, а не 18%.

По-друге, деякі схеми податкової оптимізації, які застосовувалися юридичними особами-платниками єдиного податку третьої групи для уникнення 18% ставки на дивіденди, можуть втратити сенс. Такі платники замість виведення коштів за безтоварними договорами на фізичних осіб-підприємців можуть виплачувати дивіденди. Витрати на виплату дивідендів будуть, звичайно, на декілька відсоткових пунктів вищими за “послуги” фізичних осіб-підприємців. Однак, враховуючи повну законність  і безризиковість операції, можна все-таки припускати, що вибір буде зроблено на користь виплати дивідендів.   

По-третє, застосування зниженої ставки ПДФО може сприяти виведенню з тіні доходів представників малого та середнього аграрного бізнесу. Їхні підприємства у переважній більшості є платниками єдиного податку четвертої групи. Можна припускати, що за зниженої ставки ПДФО у 9% прибутки таких підприємств будуть розподілятися  між їхніми власниками  через виплату дивідендів, а не через всякого роду “темні” схеми.

З якого часу діє?

Найбільш цікавим моментом є визначення часу набрання чинності змінами щодо застосування 9% ставки податку на дивіденди.

Згідно із Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” (далі - “Закон щодо покращення інвестиційного клімату”)  передбачалося застосування 9% ставки ПДФО з дня набрання чинності законом про службу фінансових розслідувань.

Дуже глибока ідея, на перший погляд. Чи не так?

Спочатку створюється замість податкової міліції служба фінансових розслідувань, яка ймовірно забезпечить більш якісний контроль за додержанням податкового законодавства. Лише після цього платники отримують можливість застосування зниженої ставки ПДФО на дивіденди. 

Однак, те, за чим ховалася така “геніальна” ідея, виявилося банальною технічною помилкою, допущеною при прийнятті  Закону щодо покращення інвестиційного клімату.    

Врешті-решт, технічну помилку було виправлено Законом  України від 23.03.2017 №  1989-VIII (далі - “Закон про уточнення”). Зокрема, цим законом було виключено із Закону щодо покращення інвестиційного клімату положення щодо застосування 9% ставки ПДФО з дня набрання чинності законом про службу фінансових розслідувань.

Як наслідок, у силу Закону про уточнення 9% ставка ПДФО має застосовуватися до дивідендів ретроспективно починаючи з 01.01.2017.

Як повернути гроші?

Закон про уточнення, яким було запроваджено 9% ставку ПДФО з 01.01.2017, набрав чинності лише 15.04.2017.  Дивіденди, які виплачувалися за період з 01.01.2017 до 15.04.2017, оподатковувалися за ставкою 18% ПДФО.

Чи є можливість повернути надміру сплачений ПДФО за відповідний період і як це зробити?

Перше, що, на нашу думку, повинен зробити податковий агент, який оподатковував дивіденди у період  з 01.01.2017 до 15.04.2017 за ставкою 18%, - це відобразити надміру сплачений ПДФО у податковому розрахунку 1ДФ.

У графі 4а “сума утриманого податку (нарахованого)” потрібно відобразити суму податку за ставкою 9%, а  у графі 4 “сума утриманого податку (перерахованого)” відобразити суму вже сплаченого податку за ставкою 18%. Після опрацювання звітності податківцями в інтегрованій картці платника податків має сформуватися сума надміру сплаченого ПДФО, яка підлягає поверненню.   

Відкритим питанням  є те, хто має право на повернення надміру сплаченого ПДФО: податковий агент чи платник, на користь якого було здійснено виплату дивідендів.

Перш за все, цілком логічним є звернення із заявою про повернення надміру сплаченого ПДФО фізичною особою-отримувачем дивідендів. Таке право прямо надано такій особі як платнику ПДФО ст. 43 Податкового кодексу України  (умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені). Надміру сплачений податок підлягає поверненню платнику протягом 20 календарних днів з моменту подання відповідної заяви.

Співавтор Антон Гаврик

Можливості повернення надміру сплаченого ПДФО податковому агенту, який виплачував дивіденди, законодавством прямо не передбачено. Однак,  на те, що це все-таки є можливим, вказує роз’яснення Державної фіскальної служби України (далі - “ДФС України”), розміщене у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР” (категорія 103.07). Згідно з роз'ясненням податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів суму надміру сплаченого ПДФО.

Зрозуміло, що після отримання надміру сплаченого  ПДФО з бюджету податковий агент повинен буде перерахувати його фізичній особі як недовиплачену частину дивідендів.

Насамкінець, органи ДФС України, як правило, не дуже схильні до добровільного повернення надміру сплачених податків платникам. Тому платникам та податковим агентами, які не готові до зарахування надміру сплаченого  ПДФО у рахунок сплати наступних платежів, треба бути готовими до судового протистояння з податківцями.

* Фото з www.pinterest.com

Зміни в оподаткуванні пасивних доходів

Співавтор Андрій Кулеба
(молодший юрист
ЮФ «Лавринович
і Партнери»)

2 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 04.07.2014 № 1588-VII щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині оподаткування пасивних доходів.

Нижче про основні новели, запроваджені законом:

- Оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) процентів, незалежно від їхньої суми. Раніше оподаткуванню підлягали лише проценти у частині перевищення 20 706 грн. на рік.

- Неоподаткування ПДФО процентів на банківські рахунки, за якими здійснюються виключно виплати заробітної плати.

- Єдина ставка ПДФО на проценти – 15%. Прогресивна ставка (15%, 20% і 25%) скасовується.

- ПДФО на проценти та дивіденди утримується податковими агентами. Платнику річну декларацію подавати не потрібно. 

 

- У податковому розрахунку, що подається до податкової у зв’язку з нарахуванням процентів фізичній особі, податковий агент не розкриває відомостей про таку фізичну особу та суму її вкладу. 

 

- Перерахунок сум ПДФО у разі дострокового розірвання договору банківського вкладу та здійсненого у зв'язку з цим перерахунку процентів.

- Застосування на постійній основі 5% ставки ПДФО до дивідендів. Раніше застосування 5% ставки передбачалось лише на перехідний період до 1 січня 2015 року. Після вказаної дати мала діяти прогресивна ставка (15%, 20% та 25%).

*- Фото з www.biggerpockets.com

ПДФО: зміни в декларуванні

Фото з http://pon.org.ua

28 квітня 2012 року набрав чинності Закон України від 24 квітня 2012 року   № 4661-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України тадеяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування», яким було дещо змінено підхід до декларування податку на доходи фізичних осіб. Зміни торкнулися наступного.

По-перше, законом продовжено строк подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – «Річна декларація») з метою отримання права на податкову знижку (зміни до підпунктів 49.18.4 та 166.1.2 Податкового кодексу України, далі – «ПК України»).  Строк подання декларації продовжено з 1 травня року, наступного за звітним, до 31 грудня такого року.

Мова йде про випадки, коли платник податку не зобов’язаний подавати Річну декларацію в силу закону, а подає її добровільно з метою отримання права на податкову знижку. Як всім добре відомо, застосування податкової знижки – це зменшення оподаткованого доходу на суму певних дозволених законодавством витрат (наприклад, сплата відсотків за іпотечним житловим кредитом, витрати на лікування чи навчання) і повернення у зв’язку з цим з бюджету частини сплаченого податку.

По-друге, змінено порядок декларування доходів, отриманих від декількох податкових агентів для застосування 17% ставки податку. Зміни внесено до підпункту «є» пункту 176.1 ПК України.

Відтепер для визначення того, чи повинна подавати особа, яка отримувала доходи від декількох податкових агентів у зв’язку з трудовими відносинами чи виконанням цивільно-правових договорів, Річну декларацію, братимуться до уваги не місячні, а річні доходи. Якщо раніше Річну декларацію необхідно було подавати, коли розмір таких доходів за будь-який календарний місяць перевищував 10 мінімальних заробітних плат, то зараз -  коли річний розмір таких доходів перевищує 120 мінімальних заробітних плат.

Змінами визначено механізм перерахунку податку у зв’язку з поданням Річної декларації з наведеної підстави. Сам по собі механізм розрахунку не складний. Задекларована загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на нараховану (утриману) податковим агентом суму єдиного соціального внеску та на суму податкової соціальної пільги (за наявності). Із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів 120 мінімальних заробітних плат оподатковуються за ставкою 15%, а решта - за ставкою 17%. Нарахований податок із зменшеної суми оподатковуваних доходів зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом року. Позитивна різниця податку підлягає сплаті до бюджету в установлені строки (до 1 серпня року, наступного за звітним).

Незабаром має з’явитися новий додаток до Річної декларації (ймовірно, це буде додаток № 8), у якому відображатимуться результати зазначеного вище перерахунку.

Зміни до Податкового кодексу (податок з доходів фізичних осіб)

© Роман Блажко

Закінчуючи серію постів, присвячених змінам, внесеним до Податкового кодексу законом від 7 липня 2011 року № 3609-VI (законопроект № 8217), наразі зупинимося на нововведеннях щодо податку з доходів фізичних осіб. У постах від 29 липня 2011 року, 18 серпня 2011 року та 06 вересня 2011 року я вже згадував про зміни, внесені цим законом стосовно адміністрування податків, ПДВ та податку на прибуток підприємств, відповідно.

Отже, в оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб змінилося наступне:

- уточнено (за аналогією з доходами у вигляді заробітної плати), що при оподаткуванні винагороди за цивільно-правовими договорами про виконання робіт (надання послуг) база оподаткування не включає єдиного соціального внеску;

- уточнено, що платник податку може скористатися правом на податкову знижку до кінця податкового року, наступного за звітним;

- визначено, що у випадку, якщо податковий агент нараховує платнику податку дохід, але не виплачує (не надає) його, то такий податковий агент повинен сплатити податок з доходів фізичних осіб у строк, визначений для місячного податкового періоду;

- змінено підхід до визнання торговців цінними паперами, у тому числі банків, податковими агентами. Якщо раніше вони визнавалися податковими агентами лише за умови укладення відповідного договору з платником податків, то згідно з внесеними змінами вони виконуватимуть функції податкового агента незалежно від укладення такого договору.

- визначено перелік доходів і витрат, які враховуються при оподаткуванні операцій з деривативами.