Податкова реформа від “Слуги Народу”

14 листопада 2019 року мав за радість провести вебінар на базі ЛІГА-ЗАКОН  на тему податкової реформи від “Слуги Народу”. 

Під час вебінару було розглянуто як ті зміни, які було вже втілено у життя, так і ті, які тільки плануються. Серед перших було розглянуто, зокрема, декриміналізацію фіктивного підприємництва та підвищення порогів для відповідальності за ухилення від сплати податків. Серед других - запровадження єдиного рахунку для сплати податків, податкову амністію, створення Бюро фінансових розслідувань та ряд змін щодо адміністрування податків згідно із законопроектом № 1210-1. 

Найбільшу увагу під час вебінару було приділено питанню впливу декриміналізації фіктивного підприємництва на практику вирішення податкових спорів. Вже є перші судові рішення після декриміналізації. На жаль, у цих рішеннях часто дається діаметрально протилежна оцінка факту декриміналізації. Одні суди у зв’язку з декриміналізацію не враховують вироків про засудження  посадових осіб контрагентів за фіктивне підприємництво, які були постановлені до декриміналізації. Інші суди, навпаки, не бачать жодних перепон для врахування таких вироків. 

Також особливе занепокоєння викликає знайдений податковою міліції замінник фіктивного підприємництва. Мова йде про ст. 201-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Податкова міліція зараз намагається активно застосовувати дану статтю у тих випадках, які раніше потрапляли під фіктивне підприємництво. Є побоювання, що з часом така практика стане масовою і, відповідно, позитивний ефект від декриміналізації фіктивного підприємства буде зведений нанівець.

Cудова практика нового Верховного Суду у податкових спорах з міжнародним елементом

26 березня 2019 року мав за радість провести вебінар на базі ЛІГА-ЗАКОН  на тему практики вирішення новим Верховним Судом податкових спорів з міжнародним елементом.

Під час вебінару було, зокрема, розглянуто практику нового Верховного Суду у двох найбільш поширених категоріях податкових спорів з міжнародним елементом:

- спори, які стосуються застосування концепції  бенефіціарного власника; та

- спори з питань трансфертного ціноутворення.

Нижче дуже коротке узагальнення висновків за результатами семінару:

Щодо бенефіціарного власника

- Радує, що новий Верховний Суд знаходиться у світовому тренді. У цілому він дотримується “широкого економічного підходу”, сформульованого ще у 2014 році у відомій справі “Донбасаеро” (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38106136).

- Всі знайдені нами на рівні нового Верховного Суду справи було вирішено на користь платників (наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77312120, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77197100 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75879124).

- Цікавим є те, що в останній з перелічених справ платник використовував як доказ висновок кіпрського офісу Deloitte. Згідно з цим висновком кіпрська компанія-одержувач доходу у вигляді процентів є бенефіціарним власником цього доходу. Навіть не здогадувалися раніше, що “Велика четвірка” надає подібні послуги.

- Причина такого “шаленого” успіху платників у новому Верховного Суді - банальна. Поки що податківцям, принаймні на рівні тих справ, які були розглянуті новим Верховним Судом, не вдається зібрати інформацію, яка б показувала, що іноземний одержувач доходу обмежений у праві визначати його подальшу економічну долю.

- Безперечно, на рівні судів нижчих інстанції є приклади, коли податківцям вдалося проявити належну “завзятість і наполегливість” і провести обмін інформацією з податковими відомствами інших країн. Однак, на радість платникам і на превеликій жаль для податківців, у багатьох випадках суди не беруть до уваги результати такого обміну, які доказують обмеженість іноземного одержувача доходу у праві визначати його подальшу економічну долю.

- Суди розглядають вказані вище докази як недопустимі з формальних причин, головною з яких, як правило, є відсутність легалізації (апостилювання) документу іноземного податкового відомства за результатами обміну податковою інформацію. Класичний приклад такої “фатальної” для податківців справи, вирішеної судом апеляційної інстанції, доступний за цим посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72641240.

Щодо трансфертного ціноутворення

- Є вже перша справа щодо суті трансфертного ціноутворення, розглянута новим Верховним Судом (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80418267).

- Чесно кажучи, нічого феноменального у цій справі немає. У минулому вже було багато подібних справ, коли ще до запровадження трансфертного ціноутворення  застосовувалися правила про звичайні ціни.

- У цій справі як платник, так і податкова (у процесі перевірки) застосовували “перший метод” (метод  порівняльної неконтрольованої ціни) до операцій з експорту зернових. Новий Верховний Суд вирішив справу на користь платника з посиланням на те, що податківці не довели заниження цін платником. При цьому, новим Верховним Судом було “поставлено у вину” податківцям неврахування всіх умов співставності господарських операцій та застосування лише одного джерела інформації (офіційний сайт Аграрної біржі).

- Як не дивно, але новий Верховний Суд виявився великим симпатиком британських LLP і злісним ненависником швейцарських компаній=). За дуже спірних умов він визнає господарські операції  з британськими LLP (за періоди до внесення змін до Податкового кодексу України, згідно з якими належність операцій з британськими LLP до контрольованих не викликає жодного сумніву), неконтрольованими (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80418267 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8060725).

- У той же час, за приблизно ж за такої самої спірності питання про те, чи вважати контрольованими операції зі швейцарськими компаніями у 2015 році (у вересні 2015 року Швейцарію було вилучено з переліку низькоподаткових юрисдикцій) новий Верховний Суд подібних “альтруїстичних” настроїв не висловлює (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76906000).

- Новий Верховний Суд вважає, що операції з швейцарськими компаніями, здійснені до вересня 2015 року підпадають під контроль. Це навіть попри надання платником доказів існування в кантоні, за місцем реєстрації його швейцарського контрагента, корпоративного податку за ставкою, що не є на 5 процентних пунктів нижчою за ставку податку на прибуток в Україні.

Судова практика нового Верховного Суду щодо процедурних аспектів податкових перевірок

20 лютого 2019 року проводив вебінар на базі ЛІГА-ЗАКОН  на тему перевірок податкових органів у 2019 році. 

Нижче дуже короткий огляд практики нового Верховного Суду у спорах, які стосуються процедурних аспектів проведенням податкових перевірок. 

Загалом новий Верховний Суд дотримується тих самих основоположних принципів, що існували на рівні судової практики раніше: 

- Якщо для перевірки передбачено процедуру допуску (наприклад, документальні виїзні або фактичні перевірки), платник має право посилатися на процедурні порушення з боку податківців, лише тоді, коли він не допустив податківців до проведення перевірки і оскаржив наказ про їхнє проведення. Якщо до перевірки податківців було допущено, суд не бере до уваги посилання платника на порушення процедурних моментів. Суд у такому разі оцінює лише обґрунтованість/необгрунтованість самих податкових донарахувань. Приклад такої практики - постанова від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72745230). 

- Якщо для перевірки не передбачено процедури допуску (наприклад, невиїзна  документальна перевірки), суди беруть до уваги процедурні порушення. Вони можуть скасувати податкове донарахування, лише виходячи із самого факту наявності процедурного порушення при призначенні чи проведенні перевірки. Приклад такої практики - постанова від 7 лютого 2018 року у справі № 821/1562/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72324146).

Серед інших особливо значимих рішень нового Верховного Суду у сфері процедурних аспектів проведення податкових перевірок потрібно відмітити: 

- Ухвалу Великої Палати від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17   (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74475877). Згідно з цією ухвалою ухвали слідчих суддів про призначення перевірок, попри неврегульованість цього питання Кримінальним процесуальним кодексом України,   можуть оскаржуватися в апеляційному порядку. 

- Постанову Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76139166). Згідно з цією постановою для доказування наявності “спору про право” у справах про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна вже недостатньо самого оскарження наказу про проведення перевірки. Потрібно додатково оскаржувати рішення про застосування адміністративного арешту.