Мій виступ, зокрема, стосувався змін, внесених до порядку зупинення реєстрації податкових накладних згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 No 1428. Постанова набрала чинності 11.01.2023. Вона стала певного роду компромісом між інтересами бізнесу і держави в умовах безпрецендентного фіскального тиску через систему зупинення реєстрації податкових накладних, який мав місце у другій половині 2022 року.
Нижче коротко про найважливіші зміни, запроваджені постановою:
1) Автоматична реєстрація податкової накладної у випадку прийняття податковим органом таблиці даних платника ПДВ за певних умов (не застосовується, якщо комісією регіонального рівня вже було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної).
2) Безумовна реєстрація податкової накладної. Діє, якщо немає рішення про відповідність платника критеріям ризиковості і керівник платника займає аналогічну посаду не більше, ніж у трьох платників ПДВ. Для безумовної реєстрації обсяг постачання у одній податковій накладній має бути не більше 5 тис. грн, а загальний місячний обсяг постачання не має перевищувати 500 тис. грн.
3) Обов’язок зазначення у рішенні про відповідність платника критеріям ризиковості детальної інформації, за якою встановлено відповідність платника певному критерію ризиковості, включаючи: (і) тип операції (придбання чи постачання); (іі) період здійснення операції; (ііі) код задіяного товару; та (іv) інформацію про контрагента платника, задіяного у ризиковій операції.
4) У контексті сумнозвісного п. 8 критеріїв ризиковості запроваджено довідник кодів податкової інформації (затверджений наказом Державної податкової служби України від 11.01.2023 No 17). У рішення про відповідність платника критеріям ризиковості згідно з вказаним пунктом 8 має зазначатися код податкової інформації. Довідник кодів практично не міняє ситуацію на користь платників податків. Він налічує 18 кодів, під які підпадають практично всі підстави для ризиковості платника, які тільки може вигадати податковий орган. У довіднику, для прикладу, можна знайти і недостатню кількість трудових ресурсів, і здійснення операцій з контрагентом, щодо якого вже прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, і низку інших поширених на практиці підстав “ризиковості”.
