ТОП-3 рішень нового Верховного Суду у податкових спорах ~ U-Tax Blog

четвер, 23 серпня 2018 р.

ТОП-3 рішень нового Верховного Суду у податкових спорах


Новий Верховний Суд працює і податкові спори тут не є винятком.

За перше півріччя 2018 року новий Верховний Суд встиг розглянути 6 900 податкових спорів.

Безперечно, серед такого масиву справ є дуже багато важливих і цікавих позицій нового Верховного Суду, які просто необхідно знати, щоб “не вдарити обличчям у бруд”  при захисті інтересів платника податків у суді.

Нижче  про “вершину айсбергу” - ТОП-3 найважливіших, на наш погляд, рішень нового Верховного Суду з початку 2018 року.

№ 1: постанова слідчого судді про призначення перевірки підлягає апеляційному оскарженню

Уже протягом довгого часу точиться дискусія стосовно того, чи мають слідчі судді право призначати податкові перевірки за зверненням правоохоронних органів  і чи можна оскаржити ухвалу слідчого судді про призначення такої перевірки.

Велика Палата Верховного Cуду (постанова від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17)  зробила однозначний висновок, що оскаржувати постанови слідчих суддів про призначення перевірок можна.

Прямої відповіді на питання, чи є законними такі перевірки Велика Палата не давала. Власне, перед Великою Палатою таке питання і не стояло. Однак,  Велика Палата натякнула, що така ухвала слідчого судді є ухвалою непередбаченою кримінально-процесуальними нормами. Такий натяк сам по собі вказує на  незаконність ухвали слідчого судді про призначення перевірки.

Формально дана постанова Великої Палати стосується оскарження призначення перевірки дотримання трудового, а не податкового законодавства. Однак, це жодним чином не зменшує її значення для практики вирішення податкових спорів.  Як показує аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень, висловлена у даній постанові правова позиція Великої Палати успішно використовується апеляційними судами для скасування постанов слідчих суддів саме про призначення податкових перевірок.

№ 2: фіктивне підприємництво контрагента

Знову ж таки практично  “одвічне” питання для практики вирішення податкових спорів. Якщо службових осіб контрагента було засуджено за фіктивне підприємництво (ст. 205 Кримінального кодексу України), чи є у платника  можливість зберегти податковий кредит та витрати за операцією з купілі товарів чи послуг у даного контрагента?

Одні адміністративні суди підтримувалися жорсткого несприятливого для платників підходу. Згідно з цим підходом фіктивне підприємництво контрагента виключає право платника на податковий кредит/витрати за операціями з цим контрагентом за будь-яких умов.

Інші адміністративні суду притримувались більш сприятливого  “ліберального” підходу. Згідно з цим підходом засудження службових осіб контрагента за фіктивне підприємництво не повинно позбавляти платника права на податковий кредит і витрати, якщо платник доведе, що операція була товарною.

Переломним став кінець 2015 року, коли колишній Верховний Суд України у своїй постанові від 1 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 фактично “легітимізував” несприятливий для платників підхід.

Після створення нового Верховного Суду були приклади підтримки Касаційним адміністративним судом як першого (наприклад, постанова від 27 лютого 2018 року у справі № 813/3594/17 ), так і другого підходу (наприклад, постанова  від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17).   Нарешті у Касаційного адміністративного суду “вистачило клепки” передати це “неоднозначне” питання на вирішення до  Великої Палати.

І тут увага!  Велика Палата (постанова від 26 березня 2018 року у справі № 826/19939/16)  самоусунулася від розгляду даного питання, зазначивши, що не вбачає у ньому “наявності виключної правової проблеми” і “у кожній конкретній справі суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи”.

Деякі оптимісти вбачають у словах Великої Палати про те, що  “у кожній конкретній справі суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи” підтримку позиції щодо можливості збереження права на податковий кредит та витрати за умови підтвердження реальності операцій з “фіктивним” контрагентом.

№ 3: стягнення бюджетного відшкодування ПДВ - правильний спосіб захисту прав

Це справжнє  питання “інтелектуального двобою” між колишнім  Вищим адміністративним судом України та колишнім Верховним Судом України. Вищий адміністративний суд України був прихильником більш ефективного способу захисту прав - “стягнення бюджетного відшкодування з державного  бюджету” (наприклад, ухвала від 4 лютого 2016 року у справі    № 806/2256/15).

Верховний Суд України дотримувався більш поміркованої позиції про виключні повноваження податкового органу  у процесі бюджетного відшкjдування і наполягав на необхідності зобов’язання податкового органу передати висновок про повернення бюджетного відшкодування до органу державного казначейства (наприклад, постанова від 16 вересня 2015 року  у справі № 2а/0570/17001/2012).

У справі № 826/7380/15  Касаційний адміністративний суд став на бік Вищого адміністративного суду України і попередньо визнав “стягнення бюджетного відшкодування з державного бюджету” правильним способом захисту прав.

Оскільки така позиція Касаційного адміністративного суду розходиться з позицією старого Верховного Суду України Касаційний адміністративний суд своєю ухвалою від 26 червня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати.

Станом на день написання даної статті рішення Великої Палати відсутнє. Сподіваємося, що Великій Палаті вистачить здорового глузду підтримати Касаційний адміністративний суд у його  прагненні до застосування найбільш ефективного способу судового захисту.

Фото з http://yvu.com.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар