середа, 15 серпня 2018 р.

4 проблемних питання єдиного податку у житті аграрних підприємств

Єдиний податок четвертої групи (колишній фіксований сільськогосподарський податок) не без вагомих на те причин сплачує переважна більшість аграрних компаній, які займаються обробітком землі в Україні.

Нижче ми узагальнили ті головні проблемні питання, які виникають при сплаті цього податку.

Проблема № 1 - невизначеність на майбутнє

База для нарахування єдиного податку - це нормативно-грошова оцінка землі. У 2018 році проводиться нова всеукраїнська нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 105).

Якщо нова нормативно-грошова оцінка земель буде значно вищою, ніж зараз, не виключено, що деяким аграріям просто  буде економічно не вигідно продовжувати сплачувати єдиний податок. Такі аграрії можуть розглядати варіант переходу на загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток.

Однак, не будемо поспішати з висновками. Дочекаємося результатів нової нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.   

Проблема 2 -  неможливість підтвердження статусу платника єдиного податку при наявності податкового боргу на мізерну суму

Якщо у вашої компанії з певних магічних причин буде діагностована наявність податкового боргу на смішну суму у декілька гривень  станом на 1 січня, дуже ймовірно, що податкова не підтвердить вам статус платника єдиного податку на новий рік.

На щастя, є судова практика на користь платників податків щодо цього питання. Суди можуть поділяти наступні позиції платників податків:

- наявність податкового боргу на незначну суму не може бути підставою для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку (наприклад, ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 у  справі № 821/354/16);

- Наявність податкового боргу може бути підставою для відмови у первинному отриманні статусу платника єдиного податку,  але не може бути підставою для непідтвердження такого статусу (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 816/1088/17).  

Проблема 3 - неналежним чином оформлені договори оренди

Для застосування єдиного податку потрібно, щоб частка сільськогосподарського виробництва платника як мінімум складала 75% у загальному виробництві. Податківці намагаються відстоювати позицію,  що 75% сільскогосподарського виробництва - це обов’язково на землі, права на яку належним чином оформлені.

Отже, якщо у вашому земельному банку значна частина землі, на яку права оренди не є належним чином оформленими, є ризик втрати статусу платника єдиного податку.

На щастя, податківці не досить часто зараз цим займаються. Їм значно цікавіше було проводити такі перевірки у ті часи, коли ще діяв спеціальний режим ПДВ для сільськогосподарських виробників. Тоді вони намагалися позбавити аграрія статусу суб’єкта спеціального режиму ПДВ та статусу платника єдиного податку (фіксованого сільськогосподарського податку) одночасно.

Також є позитивна судова практика для платників податків  у цьому контексті. Суди поділяють позицію, що для розрахунку частки сільськогосподарського виробництва повинен враховуватися увесь урожай, незалежно від того, чи на належно, чи на неналежно оформлених ділянках він вирощений (наприклад, ухвала Вищого адміністративного суду України від  06.09.2016 у справі № 808/7906/13-а).

Проблема 4 - розорювання сіножатей і пасовищ

Не рідкість на сьогодні, коли аграрні підприємства розорюють та засіюють зерновими чи технічними культурами пасовища чи сіножаті. Якщо ви так робите, рекомендували б вам сплачувати за такі землі єдиний податкою як за ріллю, тобто з урахуванням коефіціенту 1,756.

Якщо цього не зробити, є ризик наразитися на донарахування з боку податкової.

Яскравий приклад  донарахування - це справа  № 808/2649/17, у якій суди, включаючи Верховний Суд,  підтримали податкову. У ції справі податкова встановила, що платник використосував сіножаті як ріллю, проаналізувавши його форму СГ-29. Як наслідок, платнику було донараховано єдиний податок з урахуванням  вказаного коефіцієнту 1,756. Також до платника було застосовано штраф у розмірі 25% за заниження податкових зобов’язань.

* - Фото з http://www.1zoom.me

пʼятниця, 3 серпня 2018 р.

Податкова складова банкрутства


Співавтор Антон Гаврик

На жаль, Податковий кодекс України (далі - “ПК України”) та  Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - “Закон про банкрутство”)  не є ідеально зіграним дуетом. Коли йде мова про податкові моменти банкрутства, виникає багато практичних проблем.

Нижче про три найбільш поширені проблеми.

І. Ініціювання процедури банкрутства за заявою податкового органу

Дане питання є актуальним у першу чергу для самих податківців. Перенесення податкового боргу з категорії “нестягнутий” до категорії “стягується у процедурі банкрутства” зменшує загальну суму податкового боргу платників податків. Це, у свою чергу, позитивно впливає на показник ефективності роботи органів податкових органів.  

Проблемним питання є у першу чергу тому, що для порушення провадження у справі про банкрутство Закон про банкрутство (ч. 2 ст. 11) вимагає надати постанову про відкриття виконавчого провадження. Також повинен пройти трьохмісячний строк з моменту пред’явлення виконавчого документа  до виконання.

Як відомо, процедура стягнення податкового боргу не передбачає собою отримання виконавчого листа. Для стягнення податкового боргу на підставі рішення суду податковий орган безпосередньо (оминаючи державного виконавця) звертається до банку платника з інкасовим дорученням для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу.  

На превелике щастя для податківців,  суди йдуть їм на зустріч. Суди, зокрема,  визнають, що для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою податкового органу подання постанови про відкриття виконавчого провадження не є обов’язковим.

Постанова Вищого господарського суду України (далі - “ВГСУ”) від 17.02.2015 у справі № 925/1941/14 - яскравий приклад такої сприятливої для податківців судової практики.
ІІ. Сплата ПДВ при реалізації майна в ліквідаційній процедурі

На сьогоднішній день ситуація із сплатою ПДВ під час реалізації активів банкрута в ліквідаційній процедурі продовжує бути неоднозначною.  

Так, зокрема, ВГСУ у своїй постанові від 16.05.2012 у справі № 25/112/10 наголошує, що під час реалізації активів банкрута в ліквідаційній процедурі не виникає та не може виникнути зобов’язання банкрута щодо сплати ПДВ.

Нагадуємо, що пунктом 4 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство прямо передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У той час, податкові органи підтримують протилежну думку. Вони вважають реалізацію майна банкрута в ліквідаційній процедурі операцією з постачання товарів, де виникає об’єкт оподаткування ПДВ.

Доволі сильний аргумент на користь такої позиції податкових органів - це пункт 7.3 ст. 7 ПК України. Згідно з цим пунктом будь-які питання щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України.

Згаданий вище пункт 4 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство не включено до ПК України. Відповідно, даний пункт не можна  розглядати як такий, що звільняє від сплати ПДВ.

На практиці зазвичай ліквідатори не сплачують ПДВ під під час реалізації майна банкрута. Однак, зазначена невизначеність - це “Дамоклів меч” над головою ліквідаторів. Існує ризик притягнення ліквідаторів до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

У 2015 році була спроба врегулювати дану колізію на законодавчому рівні. Так, було розроблено законопроект № 3164 від 22.09.2015 “Про внесення змін до статті 184 ПК України”. Зміни, зокрема, стосувалися підпункту “д” пункту 184.1 ПК України. Згідно зі змінами анулювання реєстрації платника ПДВ повинно було відбуватися не на підставі  ухвали суду про ліквідацію підприємства, а на підставі ухвали про визнання боржника банкрутом.

Однак, з незрозумілих причин законопроект було відкликано, а колізія залишилась невирішеною.

На сьогоднішній день продовжується робота щодо усунення озвучених розбіжностей на законодавчому рівні. Зокрема, цим питанням опікується комітет з податкового та митного права Асоціації правників України.   

ІІІ. Включення заяв податкових органів до реєстру кредиторів

Проблемними є три аспекти.

По-перше, чи можливо включити заявлені контролюючим органом суми неузгоджених податкових зобов’язань до реєстру вимог кредиторів?
Більшість господарських судів займають однозначну позицію, що вимоги за неузгодженими податковими зобов’язаннями (включаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення) не включаються до реєстру вимог кредиторів. До реєстру кредиторів можна включати лише податковий борг, яким визнається тільки податкове зобов'язання, узгоджене самим платником податків або встановлене судом. Зокрема така позиція висвітлена ВГСУ у постановах від 20.12.2011 у справі № 5015/118/11; від 08.10.2013 у справі № 914/77/13 та від 01.07.2015 у справі № 914/1820/14.

По-друге, що ж робити, якщо ліквідаційна процедура  вже закінчується, а податкове зобов’язання так і не стало узгодженим?

Буває, що неузгоджені податкові зобов’язання суди все-таки включають до реєстру вимог кредиторів. Однак, якщо суд займає позицію щодо необхідності узгодження зобов’язання, то ліквідаційна процедура може закінчитися, а податкове зобов’язання так і не потрапити до реєстру. У подальшому таке податкове зобов’язання може бути списане контролюючим органом як безнадійний податковий борг.  

По-третє, глибоко дискусійним є питання, як взагалі розглядати вимоги податкового органу щодо сплати податкових зобов’язань, які набули статусу узгоджених вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Така ситуація виникає, наприклад, коли податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання було прийнято контролюючим органом до відкриття провадження у справі про банкрутство. Платник оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Процедура судового чи адміністративного оскарження, негативне завершення якої для платника має наслідком узгодженість податкового зобов’язання, закінчилася вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.   

Питання в тому, чи повинні вказані вимоги податкових органів  відноситись до конкурсних чи до поточних вимог кредиторів?
З одного боку, нібито можна стверджувати, що зазначені вимоги контролюючих органів повинні відноситись до конкурсних вимог. На користь такого висновку свідчить той факт, що дані вимоги виникли (було прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення) до відкриття провадження у справі про банкрутство.

З іншого боку, такі вимоги стають узгодженими (чинними) вже після відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому нібито є підстави розглядати ці вимоги як поточні  (такі, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство).

На жаль, на сьогоднішній день не сформувалося достатньо судової практики, щоб дати вичерпні відповіді на зазначені непрості питання.

Хоча і сказати, що судова практика взагалі відсутня - не сказати нічого.

Надзвичайно цікавою у цьому контексті є постанова ВГСУ від 11.07.2012 у справі № 18/85 про банкрутство ТОВ “Молочна Рів’єра”.

У даній постанові ВГСУ:

- визнав вимоги податкового органу щодо сплати податкових зобов’язань, які набули статусу узгоджених вже після відкриття провадження у справі про банкрутство, конкурсними; та
- вказав на факт пропуску податковим органом строку на пред'явлення зазначених  конкурсних вимог кредиторів (контролюючий орган заявив дані вимоги після узгодження податкових зобов’язань у ліквідаційній процедурі, а не у процедурі розпорядження майном у межах відведеного на те строку).
Замість висновку

Отже, процедура банкрутства боржника дійсно має істотну податкову складову. Навіть незважаючи на набрання чинності 18.01.2013 новою, більш прогресивною редакцією Закону про банкрутство, податкових проблем у процедурі банкрутство залишається ще достатньо.


середа, 17 січня 2018 р.

Податкові зміни “під ялиночку” 2018 року

Співавтор Антон Гаврик

Кінець 2017 року не став винятком щодо внесення змін до податкового законодавства, які діятимуть з початку 2018 року.

Продовжуючи багаторічну “добру” традицію, у самому кінці грудня 2018 року Президент підписав і 30 грудня 2018 року було офіційно опубліковано Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році”.

Закон передбачає велику кількість змін до податкового законодавства. Нижче дуже коротко про найважливіші із цих змін.

ПДВ - зупинення реєстрації податкових накладних. Передбачається доволі серйозна реформа системи зупинення реєстрації податкових накладних. Якщо дуже коротко, то суть реформи зводиться до наступного.

З набранням чинності законом система реєстрації податкових накладних припиняє свою роботу. Система відновить роботу після затвердження Кабінетом Міністрів України (КМУ) нового порядку зупинення реєстрації податкових накладних. КМУ повинен затвердити такий порядок до 1 березня 2018 року. Однак, далеко не факт, що КМУ впорається затвердити такий порядок у межах відведеного строку.

Для податкових накладних, реєстрація яких на даний момент є зупиненою, але рішення про відмову у реєстрації комісією ще не прийнято, передбачено доволі сприятливі перехідні положення. У залежності від моменту подання платником пояснень/документів (до чи після 1 грудня 2017 року) для відновлення реєстрації таких накладних передбачається або повністю  автоматична реєстрація, або реєстрація по завершенню п’яти робочих днів, відведених на розгляд комісією таких пояснень.
ПДВ - скасування бюджетного відшкодування під час експорту олійних. З  1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021 року звільняється від ПДВ експорт соєвих бобів,  з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року - насіння свиріпи або ріпаку.
Звільнення від ПДВ цих операцій матиме наслідком скасування бюджетного відшкодування при експорті вказаних олійних культур.
Звертаємо увагу, що попередньо законопроектом передбачалося звільнення від ПДВ (скасування бюджетного відшкодування) з 1 березня 2018 року для експорту соняшнику, ріпаку та сої. Наскільки ми розуміємо, під тиском сильного аграрного лобі ці положення були значно пом’якшені при прийнятті закону в остаточній редакції.  
ПДВ - звільнення від оподаткування при некомерційних ввезеннях товару на митну територію України (ручна поклажа, супроводжуваний   багаж, міжнародні поштові та експрес відправлення). Визначаються правила, спрямовані на боротьбу із зловживаннями, пов’язаними з використанням даного звільнення від ПДВ у комерційних цілях (доволі поширена практика на сьогоднішній день).
Встановлюються обмеження, прив’язані до частоти виїзду осіб, які перевозять товари, за кордон та частоти отримання міжнародних відправлень. Наприклад, передбачене звільнення від оподаткування ПДВ для міжнародних відправлень вартістю не більше 150 євро буде діяти лише щодо трьох перших відправлень на місяць. При цьому, для цілей застосування звільнення вартість всіх трьох відправлень додаватиметься. Звільнення надаватиметься лише в частині неперевищення сумарною  вартістю перших трьох відправлень протягом календарного місяця 150 євро.
ПДВ - звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання “електрокарів”. Передбачається, що протягом усього 2018 року звільнятимуться від оподаткування ПДВ імпортні та внутрішні поставки автомобілів, оснащених електричними двигунами. Очікуємо подешевшання  “електрокарів” на 20%!
Трансфертне ціноутворення. Передбачаються об’ємні зміни до правил трансфертного ціноутворення. Серед цих зміг -  коригування критеріїв контрольованості господарських операцій та запровадження нових вимог до змісту документації з трансфертного ціноутворення.
Акцизний податок, екологічний податок, рентна плата.  Передбачається підвищення ставок цих  податків.
* Фото з https://efibcongress.org/

вівторок, 12 грудня 2017 р.

Новий Кодекс адміністративного судочинства починає діяти


Співавтор Антон Гаврик

Раді повідомити, що нарешті закінчилася історія з прийняттям нових процесуальних кодексів та початком роботи нового Верховного Суду.

15 грудня 2017 року - це та відправна точка, з якої почнуть діяти нові процесуальні кодекси  і почне функціонувати новий Верховний Суд.

При цьому, ми не виключаємо, що до 15 грудня 2017 року може повністю не завершитися формування апарату та матеріально-технічної бази нового Верховного Суду.  Враховуючи це, а також великі залишки справ (біля 50 тисяч), навряд чи старт нового Верховного Суду буде легким.

Що стосується податкових спорів, то з 15 грудня 2017 року їх вирішення регулюватиметься новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). З 15 грудня 2017 року Вищий адміністративний суд України припинить свою діяльність. Замість нього податкові спори у касаційному порядку розглядатиме Касаційний адміністративний суд як  структурний підрозділ Верховного Суду.  

Найбільш болючим моментом є те, що новим КАС України не передбачено практично жодних перехідних положень. Усі спори незалежно від судової інстанції, у якій вони перебувають на розгляді, та незалежно від того, чи провадження у них було відкрито до чи після набрання чинності новим КАС України, будуть розглядатися за новими правилами.   

Виняток передбачено лише для вже поданих заяв про перегляд судових рішень попереднім Верховним Судом України з мотивів  неоднозначного застосування норм права та невідповідності оскаржуваного рішення висновку Верховного Суду України.

Такі заяви розглядатимуться Касаційним адміністративним судом за правилами старої редакції КАС України.

До речі, у свій час ми аналізували тоді ще проект нового КАС України на предмет найяскравіших новел для практики вирішення податкових спорів. Безперечно, остаточна редакція нового КАС України і його проект відрізняються. Однак, в основній масі  переважна більшість описаних нами новел не втратила актуальності і на сьогодні.


* Фото з http://pvo.com.ua/

вівторок, 24 жовтня 2017 р.

Новела 16 - новий порядок подання апеляційної скарги

Співавтор Антон Гаврик

Продовжуємо серію публікацій на тему найбільш яскравих змін нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України для практики вирішення податкових спорів.  

Нижче пропонується огляд шістнадцятої за значимістю, на наш погляд,  зміни, яка стосується нового порядку подання апеляційної скарги.


Передбачається дві ключові зміни.

По-перше, апеляційні скарги  подаватимуться безпосредньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, як це має місце зараз.

По-друге, збільшаться строки на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення подаватиметься протягом 30 днів (проти сьогоднішніх 10 днів), а апеляційна скарга на ухвалу  - протягом 15 днів (проти 5 сьогоднішніх днів).