Про єдиний податок у таблиці

Фото з http://www.delfi.ua

Спрощена система оподаткування, яка раніше налічувала дві групи платників єдиного податків, останнім часом показала небачений ріст і на сьогоднішній день налічує аж  шість груп платників єдиного податку (Глава 1 Розділ XIV Податкового кодексу) .

Нижче наводиться коротка характеристика кожної із шести нині існуючих груп платників єдиного податку.

Номер групи платника податків	Вимоги до платника податку				Ставка єдиного податку
	Фізична особа підприємець/ юридична особа	Дозволена кількість найманих працівників	Виручка за рік, не більше, грн.	Дозволені види діяльності
1	Фізична особа-підприємець	0	150 000	Побутові послуги Роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках	Щоміcячна  фіксована ставка від 1% до 10% мінімальної заробітної плати. Конкретний розмір ставки визначається місцевою радою.
2	Фізична особа-підприємець	Не більше 10	1 000 000	Надання послуг, у тому числі побутових, іншим платникам єдиного податку та/або населенню Виробництво або продаж товарів Діяльність у сфері ресторанного господарства	Щомісячна фіксована ставка від 2% до 20% мінімальної заробітної плати. Конкретний розмір ставки визначається місцевою радою.
3	Фізична особа-підприємець	Не більше 20	3 000 000	Відсутні спеціальні обмеження	3 % від виручки у разі додаткової сплати ПДВ 5% від виручки у випадку несплати ПДВ
4	Юридична особа	Не більше 50	5 000 000	Відсутні спеціальні обмеження
5	Фізична особа-підприємець	Відсутні обмеження	20 000 000	Відсутні спеціальні обмеження	5% від виручки у разі додаткової сплати ПДВ 7% від виручки у випадку несплати ПДВ
6	Юридична особа	Відсутні обмеження	20 000 000	Відсутні спеціальні обмеження

10 днів на оскарження податкового повідомлення-рішення

Фото із сайту  http://www.fatcat.com.au/

Податковим кодексом передбачається два строки для судового оскарження податкових повідомлень-рішень. За загальним правилом строк на оскарження становить 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (пп. 56.18 і 102.1 Податкового кодексу).  Утім, якщо платник податку вже оскаржував податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкового органу вищого рівня, то строк на судове оскарження становить один місяць з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.19 Податкового кодексу).

Разом з тим, на практиці рекомендується оскаржувати податкові повідомлення-рішення протягом десяти календарних днів: або (і) з моменту їхнього отримання, або (іі) з моменту отримання рішення податкового органу вищого рівня за результатами розгляду адміністративної скарги платника.

Проблема в тому, що після закінчення зазначеного 10-денного строку податкове зобов’язання вважається узгодженими і несвоєчасно сплаченим (податковий борг). Хоча подальше подання позову до адміністративного суду повинно мати наслідком втрату податковим зобов’язанням статусу узгодженого (п. 56.18 Податкового кодексу), це положення дуже складно застосувати на практиці. Якщо адміністративний позов не подано протягом зазначених 10 днів, податковий орган може розглядати податкове зобов’язання як узгоджене і несвоєчасно сплачене (податковий борг) і вживати заходів, направлених на стягнення податкового боргу.

Що це означає для платника податків?

По-перше, активи платника податку, балансова вартість яких відповідає розміру податкового боргу, передаються у податкову заставу. Відтак, платник податку зазнає суттєвих обмежень у праві розпорядження своїми активами.

По-друге, платник податку втрачає право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Наявність податкового боргу - достатня підстава для позбавлення платника податку права користуватися цією спрощеною процедурою (п. 200.19.7 Податкового кодексу).

Нарешті, платник податку може зіштовхнутися з проблемами, пов’язаними з отриманням дозволів на використанні праці іноземців в Україні. Для отримання цього дозволу роботодавець повинен надати довідку податкового органу про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів)*. Припускаю, що інформація про податковий борг у такій довідці може послужити перепоною для отримання дозволу на використання праці іноземців.

Як діяти, якщо Ви бачите, що не встигнете підготувати і подати до суду якісний позов протягом 10 днів з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення?

На практиці це питання вирішується наступним чином. Подається «технічна» адміністративна скарга до податкового органу вищого рівня. У той час, коли податковий орган розглядає Вашу скаргу, а це принаймні 20 календарних днів, Ви готуєте і подаєте якісний позов до адміністративного суду.

*- П. 5 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 № 322.

Цінно-паперовий акциз

Фото з skuky.net 

Як це зазвичай буває, Верховна Рада вирішила зробити подарунок платникам податків та вдосконалити податкове законодавство до Нового Року. Одним з найбільш яскравих продуктів такого «вдосконалення» став особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та деривативів (далі - «Особливий податок»). Податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого вдосконалення адміністрування податків і зборів» від 6 грудня 2012 № 5519-VI та застосовується з 1 січня 2013 року.

Слід зазначити, що, незважаючи на назву, Особливий податок не є самостійним податком, а лише підвидом акцизного податку. Ініціатори відповідного законопроекту вирішили не обтяжувати себе необхідністю створення нового розділу Податкового кодексу для інкорпорації Особливого податку як окремого податку до податкового законодавства. Доводи профільного комітету Верховної Ради стосовно того, що запропонований податок є новим і самостійним податком на фінансові транзакції і не може вважатися акцизним податком за своєю економічною суттю були залишені без уваги.

Нижче наводиться коротка характеристика Особливого податку.

Платники. Платниками Особливого податку є фізичні та юридичні особи (незалежно від їх резидентного статусу). Можна виділити два види платників: (і) ті, які здійснюють операції з деривативами та (іі) ті, які відчужують цінні папери. Платники Особливого податку окремій реєстрації у податкових органах не підлягають.

Об'єкт оподаткування. За аналогією з платниками можна виділити і два об'єкта оподаткування: (i) операції з деривативами та (іі) операції з відчуження цінних паперів (будь-які форми відчуження, що передбачають перехід права власності). База оподаткування - договірна вартість цінних паперів або деривативів, зазначена в первинних бухгалтерських документах.

Ставка податку

Об’єкт оподаткування	Ставка
Продаж на фондовій біржі цінних паперів, за якими розраховується біржовий курс. Здійснення на фондовій біржі операцій з деривативами.	0%
Продаж поза фондовою біржою цінних паперів, які знаходяться у біржовому реєстрі (лістингові цінні папери)	0,1%
Продаж поза фондовою біржою цінних паперів, які не перебувають у біржовому реєстрі (цінні папери не допущені до торгів на фондовій біржі або допущені до торгів нелістингові цінні папери)	1,5%
Укладення деривативів (контрактів) поза фондовою біржою.	5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.) за кожен укладений дериватив (контракт).

Механізм сплати. При здійсненні операцій з цінними паперами податок утримується податковим агентом і перераховується до бюджету у строк, встановлений для квартального податкового періоду. Обов'язок виконання функцій податкового агента покладаються на торговців цінними паперами, а також емітентів цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу (для операцій з розміщення таких цінних паперів, їх погашення і викупу). Що стосується деривативів, то тут вищевказаний фіксований податок в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сплачується безпосередньо сторонами деривативу (принаймні, такий висновок можна зробити з прочитання закону, який не одержав поки що роз'яснень з боку податкових органів). При цьому даний податок сплачується кожною із сторін деривативу.

Проблеми та ризики. Закон в частині визначення ставок податку  не вирізняється однозначністю, що може вилитися в певні проблеми та ризики для платників податків.

По-перше, із закону остаточно не зрозуміло, чи має право платник на застосування нульової ставки в разі, якщо біржовий курс цінних паперів одного виду одного і того емітента був розрахований, але цінні папери платника не взяли участі в цьому розрахунку (біржовий курс був розрахований на підставі заявок інших осіб, які продали на фондовій біржі аналогічні цінні папери). Така ситуація може, наприклад, виникнути в разі, якщо цінні папери були продані на підставі адресних заявок, які не беруться до уваги при розрахунку біржового курсу.

Можна припускати, що податківці будуть відстоювати позицію щодо можливості застосування нульової ставки тільки в разі, якщо цінні папери платника взяли участь у розрахунку біржового курсу.

По-друге, для застосування нульової ставки до операцій з продажу цінних паперів на фондовій біржі законодавець вимагає, щоб біржовий курс таких цінних паперів був розрахований у відповідності з вимогами, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - «НКЦПФР») за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики. На сьогоднішній день такі вимоги хоч і встановлені НКЦПФР (рішення від 22 листопада 2012 № 1688), але без будь-якого погодження з боку вказаного центрального органу (ймовірно, Мінфіну).

Отже, з формальних причин (відсутність згаданого вище погодження) податківці можуть не визнавати право на застосування нульової ставки до будь-яких операцій, що стосуються продажу цінних паперів на фондовій біржі.

По-третє, законодавець чомусь забув передбачити ставку для оподаткування продажу на фондовій біржі цінних паперів, щодо яких не розраховується біржовий курс. Така ситуація може, наприклад, виникнути, коли на торговельній сесії фондової біржі, під час якої платник продав свої цінні папери, було виставлено менше трьох безадресних заявок на купівлю та трьох безадресних заявок на продаж відповідних цінних паперів. Згідно з Порядком визначення біржового курсу цінного паперу, затвердженого вищенаведеним рішенням НКЦБФР, для розрахунку біржового курсу цінного паперу необхідно не менше зазначеної кількості безадресних заявок.

Якщо біржовий курс цінного паперу не розраховувався, але його було продано на фондовій біржі, то з одного боку немає підстав для застосування нульової ставки, а з іншого боку також немає підстав і застосування інших ставок (0,1% і 1,5%). Останні передбачені тільки для випадків продажу цінних паперів поза фондовою біржею.

Як діяти в даній ситуації - питання складне. Логічно стверджувати, що оскільки ставка не визначена, то і податок сплачувати немає підстав. Не дивно, якщо податкові органи будуть мати свою окрему думку з цього приводу.

Мета запровадження податку. Наостанок кілька міркувань щодо цілей введення Особливого податку. Враховуючи звільнення від сплати податку (застосування нульової ставки) при здійсненні операцій з цінними паперами та деривативами на фондовій біржі, нескладно здогадатися, що однією з цілей запровадження податку було стимулювання діяльності фондових бірж. Але, чи є це головною метою?

Можливо, приймаючи цей закон, законодавець мав намір завдати чергового удару по податковому плануванню. Адже ні для кого не секрет, що цінні папери є його вельми популярним інструментом. Якщо удар по податковому плануванню і був нанесений, то тільки в частині цінних паперів, які в принципі не можуть торгуватися на фондовій біржі (наприклад, векселів).

«Чаклування» з векселями з урахуванням 1,5% податку, який стягуватиметься на кожному етапі продажу, може виявитися аж надто дорогим задоволенням. Що стосується акцій і облігацій, то тут у платників не повинно виникнути серйозних проблем. Для застосування нульової ставки досить включити цінні папери в біржовий список як нелістингові цінні папери, а це можна зробити практично завжди і навіть для цінних паперів досить сумнівної якості.