Податкова реформа: битва двох впливових жінок

Тільки ледачий не говорить чи не пише в наш час про майбутню податкову реформу.

Українська податкова система, безумовно, потребує «капітального ремонту». Чим швидше цей «ремонт» відбудеться, тим краще буде для всіх нас.

Отже, що ж має нам принести податкова реформа і коли її можна очікувати?

Насправді, це доволі непрості питання для відповіді.

На жаль, досі немає єдиного бачення податкової реформи.

Те, що ми маємо зараз, це дві зовсім різні концепції податкової реформи, розроблені різними групами експертів.

Перша концепція розроблена Міністерством фінансів під керівництвом пані Наталії Яресько, міністра фінансів. Ця концепція видається більш «офіційною» у порівнянні з аналогами. Навесні 2015 Національна рада реформ (очолювана Президентом України) доручила пані Яресько підготовку податкової реформи.

Альтернативна концепція розроблена Комітетом Верховної Ради з питань податкової та митної політики під керівництвом його голови пані Ніни Южаніної.

Згадані вище концепції  жодним чином не узгоджені між собою і подекуди пропонують абсолютно різні рішення для тих самих податкових проблем. Концепція пані Яресько виглядає більш «поміркованою», а отже, більш реалістичною для прийняття. Концепція пані є відверто революційною, а отже, недосить ймовірною для затвердження, принаймні, на мою точку зору.

Далі наводиться короткий опис основних положень обох концепцій:

Питання	Концепція Яресько	Концепція Южаніної
Податок на прибуток	Ставка зростає з 18% до 20%	Ставка зменшується з 18% до 15% Податок трансформується у податок на розподіл дивідендів
ПДВ	Базова 20% ставка залишається без змін. Знижена ставка у 7%, яка застосовується до ліків і медичних виробів, скасовується	Базова ставка у 20% знижується до 15%
Податки на зарплату	Запровадження єдиної 20% ставки податку на доходи фізичних осіб Зниження ставки єдиного соціального внеску до 20% Повне скасування єдиного соціального внеску починаючи з 2018 року (зарплатні виплати  оподатковуватимуться лише податком на доходи фізичних осіб за ставкою 20%)	Зниження ставки податку на доходи фізичних осіб до 10% Зниження ставки єдиного соціального внеску до 20%
Спрощена система оподаткування	Звуження сфери застосування спрощеної системи. Спрощена система застосовуватиметься лише до фізичних осіб (до юридичних осіб не застосовуватиметься взагалі) з річним доходом не більше 2 млн. грн.	Повне скасування спрощеної системи, але з 2018 року

З наведеної вище таблиці добре видно, що хоча концепції і відрізняються в запропонованих рішеннях, вони ідентифікують і пробують розв’язати одні й ті ж  проблеми податкової системи.

Наприклад, обидві концепції намагаються вирішити проблему ухилення від податків на заробітну плату. Багато вітчизняних роботодавців не обтяжують себе виплатою офіційної заробітної плати. Вони віддають перевагу «заощадженню» на податках за рахунок виплати заробітної плати «в конверті».

Для вирішення цієї проблеми обидві концепції пропонують зменшення податкового тягаря на заробітну плату, мотивуючи цим самим роботодавців до виплат офіційних заробітних плат.

Крім того, обидві концепції визнають несправедливість в оподаткуванні, викликану «розлогою» спрощеною системою, яка зараз вочевидь виходить за рамки оподаткування справді малого бізнесу. Автори концепцій пропонують певні рішення, спрямовані на посилення справедливості у цій галузі.

Коли справа доходить до математики, обидві концепції не позбавлені серйозних проблем. Кожна з концепцій передбачає значене зниження доходів державного бюджету. Деякі експерти вважають, що втілення в життя концепції пані Яресько може коштувати бюджету приблизно 60 млрд. грн., в той час як концепції пані Южаніної - 150-200 млрд. грн. На фоні 603 млрд. грн. загальних доходів державного бюджету на 2015 рік, прогнозовані зменшення доходів є більш, ніж значним.

Це і не дивно, що МВФ з яким український уряд наразі тісно співпрацює,  незадоволений жодною з концепцій. МВФ пропонує авторам концепцій серйозно задуматися над пошуком компенсаторів для зменшених доходів бюджету або вдатися до відповідного скорочення витрат державного бюджету.

Пані Яресько та пані Южаніна не здаються і намагаються зробити все можливе і неможливе для того, щоб саме їхня версія реформи знайшла закріплення у податковому законодавстві. Залишається сподіватися, що вони знайдуть достатньо мудрості перетворитися із суперників на союзників і погодити компромісний проект податкової реформи, так потрібної нашій країні.

*- Фотографії  з http://289zradnykiv.wtf та http://zn.ua

Нові правила сплати судового збору

Платити доведеться більше

Черговий раз разюче змінилися правила сплати судового збору у податкових спорах. Платити доведеться більше, а точніше на багато більше, ніж раніше. Зміни до Закону України «Про судовий збір» (далі – «Закон про судовий збір») вже діють з 1 вересня 2015 року.

Що радує, це те, що тепер платити судовий збір будуть і податкові органи. Звільнення для них більше не працюватиме. Зроблено це згідно з пояснювальною запискою до законопроекту для того, щоб останні не зловживали своїми процесуальними правами і безпідставно не зверталися до суду/оскаржували судові рішення з огляду на саму лише безкоштовність судочинства.

Отже, що було і що стало:

Категорія	Вид заявника	Ставка судового збору до змін	Ставка судового збору після змін
Подання позову майнового характеру (наприклад, позову про скасування податкових повідомлень-рішень)	Платники-юридичні особи та суб’єкти владних повноважень	Загальна ставка – 2 % ціни позову Мінімальна ставка – 1,5 МЗП* Максимальна ставка – 4 МЗП	Загальна ставка - 1,5 % ціни позову Мінімальна ставка – 1 МЗП Максимальна ставка – не встановлена
	Платники-фізичні особи та платники-фізичні особи-підприємці		Загальна ставка – 1 % ціни позову Мінімальна ставка – 0,4 МЗП Максимальна ставка – 5 МЗП
Подання позову немайнового характеру	Платники-юридичні особи, платники-фізичні особи-підприємці та суб’єкти владних повноважень	Фіксована ставка –0,06 МЗП	Фіксована ставка – 1 МЗП
	Платники-фізичні особи		Фіксована ставка – 0,4 МЗП
Подання апеляційної скарги чи заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами	Всі види заявників	50 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову	110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову
Подання касаційної скарги	Всі види заявників	70 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову	120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову
Подання заяви про перегляд рішення до Верховного Суду України	Всі види заявників	70 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову	130 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову

* - мінімальна заробітна плата (розмір МЗП станом на вересень 2015 року складає 1 218 грн.).

Окремо потрібно сказати про скасування правила, яке дозволяло сплачувати 10% судового збору від визначеного повного розміру при поданні адміністративних позовів майнового характеру. Тепер судовий збір у таких справах треба платити у повному розмірі відразу.

Як отримати індульгенцію?

Суттєве зростання судового збору особливо в мільйонних справах, для яких було скасовано максимальну ставку, змушує серйозно задуматися над таким інструментом як відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (ст. 8 Закону про судовий збір).

Дуже хотілося б сподіватися на зважене застосування цього інструменту судами. Судам надано практично необмежену дискрецію у його застосуванні. Єдине, що потрібно зробити суду для того, що надати розстрочку, відстрочку, зменшення розміру або повне звільнення від судового збору – це «враховати майновий стан сторони». При цьому, якісь конкретні критерії для оцінки майнового стану сторони в законі не прописані. Все на розсуд суду.

З огляду на «широту» формулювань не можна виключати масового звільнення податкових органів від сплати судового збору з огляду на їхнє недостатнє фінансування. Однак, будемо сподіватися, що судді проявляють здоровий глузд і цього все-таки не станеться. В іншому разі все залишиться, так як є сьогодні. Покладаючись на безкоштовність правосуддя, податківці і надалі продовжуватимуть свою добре відому практику необґрунтованих податкових нарахувань та безпідставних оскаржень судових рішень.

Якщо звернутися до Єдиного державного реєстру судових рішень, то вже зараз  можна знайти першу практику у справах про відстрочку сплати судового збору за клопотанням податкових органів. Поки що це позитивна для платників практика.

Так, у справі за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (http://reyestr.court.gov.ua/Review/50191807) Донецький апеляційний адміністративний суд відмовив податковому органу у відстрочці сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Наразі, суд зробив посилання на неподання податковим органом доказів у підтвердження свого незадовільного майнового стану.

* - Фото з http://www.emsleys.co.uk/

Бенефіціарний власник: український підхід

Вступне слово

Добре відомо, що застосування переваг конвенцій про уникнення подвійного оподаткування тісно пов’язане з концепцією бенефіціарного власника. Для того, щоб претендувати на застосування переваг таких конвенцій, скажімо, на знижену ставку податку на репатріацію доходу при виплаті процентного доходу, одержувач процентів має бути їхнім бенефіціарним власником. В іншому випадку, одержувачу доведеться сплати податок на репатріацію доходів за повною ставкою.

Українська податкове законодавство містить визначення бенефіціарного власника. У відповідності з Податковим кодексом (пункт 103.3) бенефіціарним власником процентів та інших доходів визнається особа, що має право на отримання таких доходів. Крім того, даним пунктом передбачено, що не може вважатися бенефіціарним власником особа, яка навіть має право на отримання доходу, але  є лише агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу.

У даній статті буде розглянуто те, як саме концепція бенефіціарного власника застосовується українськими судовими та податковими органами у практичній діяльності.

Формальний підхід

Як показує практика українських судів, суди та податкові органи до цього часу розглядали бенефіціарного власника у більшій мірі із суто технічного боку.

З одного боку, податкові органи намагалися оскаржити схеми, у яких отримувач доходу із джерелом походження з України був у певному розумінні агентом або посередником. Вони просто намагалися застосовувати пряму норму вищевказаного п. 103.3 Податкового кодексу, згідно з якою агенти і посередники не можуть бути бенефіціарними власниками. У більшості випадків такі «спроби» стосувалися субліцензійних договорів. Податківці намагалися прирівняти іноземних ліцензіатів, які за субліцензійними договорами надавали права інтелектуальної власності українським платникам, до агентів або посередників.

З іншого боку, суди, як правило, ставали на бік платників у таких спорах з урахуванням наступних підстав:

1) Субліцензійні договори є договорами щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власност відповідно до цивільного законодавства України. Вони підтверджують права отримувачів на дохід із джерелом його походження з України і тим самим надають таким отримувачам статус бенефіціарних власників цього доходу;

2) Посилання податкових органів на п. 103.3 Податкового кодексу є необґрунтованим, позаяк субліцензійні договори жодним чином не регулюють діяльності агента або посередника відповідно до цивільного законодавства України.

Ухвала Вищого адміністративного суду України (далі – «ВАСУ») від 21 травня 2013 року у так званій справі «Semki» є класичним прикладом такого формального підходу до розуміння і застосування  концепції бенефіціарного власника. Для тих, кому може бути цікаво, повний текст даної ухвали доступний за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31368171.

Економічний підхід

У травні 2014 року ВАСУ прийняв ухвалу у справі «Донбасаеро», що знаменувала докорінну зміну підходу до розуміння бенефіціарного власника. Для тих, кому може бути цікаво, повний текст даної ухвали доступний за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/38106136.

Справа стосувалася суборендних відносин. Платник податків – українська авіакомпанія орендувала два літаки у двох різних іноземних компаній. Компанії, що надали літаки в оренду українському авіаперевізнику, не були власниками цих літаків. Вони у свою чергу орендували літаки в інших іноземних компаній і, відповідно, передали їх в суборенду українській авіакомпанії.

Авіакомпанія не утримувала податку на репатріацію з орендних платежів на користь іноземних орендодавців. Вона зробила посилання на відповідні угоди про уникнення подвійного оподаткування, згідно з якими такий дохід повністю звільнявся від оподаткування в Україні.

Податкові органи стверджували, що положення угод про уникнення подвійного оподаткування не могли бути застосовувані авіакомпанією, позаяк іноземні орендодавці не були бенефіціарними власниками орендних платежів. Податкові органи зазначали, що суборендний характер відповідних договірних відносин перетворював іноземних орендодавців на агентів або посередників. Останні ж згідно з п. 103.3. Податкового кодексу не можуть визнаватися бенефіціарними власниками.

Суд прийняв рішення на користь авіакомпанії. Він установив наступне:

1) Поняття «бенефіціарний власник» доходу не має тлумачитися у вузькому та технічному сенсі. Його треба розуміти у світлі завдань і мети угод про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, бенефіціарний власник є особою, яка не лише отримує дохід, але і визначає його подальшу економічну долю;

2) Податкові органи не довели у суді, що орендодавці були обмежені у своїй здатності розпоряджатися орендними платежами, отриманими від авіакомпанії. Тобто, податкові органи не спромоглися обґрунтувати, що орендодавці не мали змоги визначати подальшу економічну долю отриманого доходу із джерелом його походження з України.

Після вирішення справи «Донбасаеро» 31 жовтня 2014 року Державна фіскальна служба України (далі – «ДФСУ») оприлюднила свій лист № 9033/7/99-99-10-02-02-17 щодо застосування концепції бенефіціарного власника.

У цьому листі ДФСУ «взяла на озброєння» широкий економічний підхід, застосований ВАСУ у справі «Донбасаеро». Зокрема, відповідно до листа ДФСУ поняття «бенефіціарний власник» не має тлумачитись у вузькому технічному сенсі. Для набуття статусу бенефіціарного власника отримувач доходу з джерелом його походження з України має бути особою, яка визначає подальшу економічну долю отриманого доходу.

Коментарі ОЕСР

Слід зазначити, що вищеназване широке економічне розуміння поняття бенефіціарного власника у повній мірі відповідає Коментарям ОЕСР до Модельної податкової конвенції щодо прибутків і капіталу, опублікованим у 2014 році (далі – «Коментарі»).

Згідно з Коментарями:

1) Поняття «бенефіціарний власник» не використовується у вузькому технічному сенсі та має розумітися з урахуванням мети та завдань угод про уникнення подвійного оподаткування;

2) «Кондуїтні компанії» не можуть отримувати жодних переваг відповідно до угод про уникнення подвійного оподаткування. «Кондуїтна компанія» - це компанія, яка хоча і є формально власником доходу, але на практиці має дуже вузькі повноваження стосовно нього. У силу таких обмежених повноважень «кондуїтна компанія» виступає просто довіреною особою або адміністратором, який діє за рахунок інших зацікавлених сторін;

3) Безпосередній одержувач доходу не розглядається як бенефіцарний власник цього доходу, якщо право одержувача використовувати дохід та володіти ним обмежується договірним або юридичним зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі.

Висновки

Перехід від формального до широкого економічної підходу в розумінні бенефіціарного власника є без сумніву помітним кроком уперед для української судової та адміністративної практики. Такий перехід фактично ставить Україну на один рівень з країнами розвиненого світу в даному аспекті застосування угод про уникнення подвійного оподаткування.

У той же час, широкий економічний підхід вимагає набагато більших зусиль з боку податкових органів. Звичайна інтерпретація Податкового кодексу, яка ще працювала вчора, сьогодні вже не спрацює. Податковим органам не обійтися без міжнародного обміну податковою інформацією та економічного аналізу. Так, це непроста справа, яка забирає багато часу. Однак, іншого виходу для податкових органів просто немає, якщо вони дійсно хочуть захистити українську податкову базу від розмивання.

* Фото з http://cgrfsh.blogspot.com/